БРАМА

БРАМА Є відома картина: Ісус поночі в саду. В лівій руці він тримає світильник, що розганяє темряву, а правою стукає в міцні грубі двері. Коли картину вперше виставили у галереї, один відві­дувач звернув увагу художника на дивну особливість. - У вашій картині є похибка: двері - без клямки... - Жодної похибки, - заперечив художник. - То двері до людського серця. І відчиняються вони лише зсередини. Далекий Схід. На летовище налетіла буря зі зливою. Пасажири квапилися перетнути поле летовища, аби по­трапити на борт літака, який чекав, готовий зня­тися в повітря. Один промоклий до кісток місіонер доволі зручно вмос­тився коло ілюмінатора. Привітна стюардеса допома­гала іншим пасажирам розміститися в салоні. Наближалася хвилина відльоту, і ось один із членів екі­пажу замкнув масивні двері літака. І раптом крізь грубе скло ілюмінаторів угледіли чоловіка, який щодуху біг до літака. Підбігши, пасажир, що спізнився, однією рукою тримав над собою плаща, а дру­гою щосили гатив у двері літака, благаючи відчинити йому. Стюардеса на мигах силкувалася пояснити йому, що вже запізно. Та чоловік заходився ще дужче грюкати у двері. Стюардеса далі переконувала його облишити всі намагання. «Я не можу... Запізно... Мусимо вилітати», - повторювала вона. Проте ніщо не зупиняло його: чоловік рішуче наполя­гав, домагався, аби його впустили. Кінець кінцем стюар­деса відімкнула двері й, простягнувши руку, допомогла безталанному пасажирові видертись на борт літака. І враз оніміла від подиву: пасажир виявився пілотом. P.S. Будь уважним! Не залишай за дверима капітана свого життя.